Десь в далечині за синім морем
Дім знайшла, зірвавшись з неба ,зірка.
Ми з тобою сівши поряд з горем,
Мріємо, що то є? Щастя мітка?
Чи відкриє сутність існування
Сяйво, що людину в інший манить світ?
Чи то вічне наше намагання
Врятувати душу в ритмі літ.
Що віщує пил її гарячий?
И що темрява навколо приховала?
Гріх казати, що Господь незрячий,
Але я свій гріх зарані знала.
Може летючи в агонії страждання
Нам покаже родові хрести?
Може просто наші сподівання
За собою спалить ,як мости?
Може догоріти в насолоді
Їй водночас Всесвіт наказав,
І відчути щастя в мирній згоді
Серед тихих і пахучих трав.
Жертва немала заради щастя,
Тільки б знати, чи воно твоє.
Якщо «ні», то вранішне причастя
Розпочне нове життя моє.
Може все простіш?... і там за морем
Рятувала велич душ чужих?
А в нас тільки освітила горе,
І згасла тихо, залишив сліпих!
