Місячний сонет
з рубрики / циклу «СОНЕТИ»
Місяць, срібний колобок,
В неба котиться знемогу,
Через вікна на підлогу
Сіє обриси шибок.
Мерехтінням зір-крапок
Вишиває нічки тогу,
Визволяючи потроху
Небо з хмарних застібок.
Стану в місяця видінні
Й відпущу на волю тіні
З шибки контурних тенет,
Щоб із зорями-крапками
Срібний місячний сонет
Уплести поміж думками.