Ти будеш любити?..
Ти будеш любити, як прийде глибока осінь,
як зморшки торкнуться губ і заслабнуть очі,
як біле пасмо вплету у русяву косу?
Чи справді лишитись поруч тоді захочеш?
Чи будеш терпіти запах отруйний ліків
і кашель мій гамувати якимсь настоєм?
Ти будеш іще любити чи лиш жаліти
і мріяти, як було б воно не зі мною?
Залишаться нам від щастя старі світлини
і сни, із яких не схочеться повертатись...
Та, може, стрімкі візити дочки і сина,
заради яких ще вмітимемо всміхатись...
Наллєш собі чаю, вип`єш його неспішно
і будеш дивитись повз... у минуле радісне,
туди, де цвіли рожевим туманом вишні
і нам видавалось: ціле життя до старості...
