25.04.2012 00:51
-
4111
    
  10 | 10  
 © Наталя Суркова

Випускникам

Годинник все думає: він не встигає -  

жене циферблатом невинні хвилинки.  

Щоночі його, наче Бога, благаю, 

щоб час хоч ці тижні не мчався так стрімко... 

 

Все згадую зараз... Сумбурні уроки. 

Задачі, рівняння і вірші напам`ять.  

Лункі в коридорі учительки кроки.

І першу "дванадцятку" в класнім журналі. 



Все наче несправжнє. Далеке-далеке...

А в завтра дивитися якось тривожно.

Здається, зламаюся навпіл, як крейда.

Частинку себе залишу біля дошки... 



І двері прикрию. Незвично. Без стуку.

Щоб більше ніколи не сісти за парту.

А як би хотілося знову за руку

учительку першу розгублено взяти... 



З важким оберемком осіннього цвіту

у клас вересневого дня увірватись,

щоб знов, як колись, від ворожого світу

в обіймах її найрідніших сховатись... 



І хай задала б спересердя учити

параграф нудний, не потрібний нікому.

І хай би підлогу примусила мити.

Аби залишитися тільки у школі! 



На зборах би мамі мене лиш хвалили

за бали високі, характер хороший...

Я б вчасно додому, неначе на крилах...

Як треба, - то в шапці! Як треба, - в галошах! 



Рояль... Малювання... Гімнастика... Співи...

Мене б не було в соціальних мережах...

Та б`ється у скронях бездушний годинник...

Дитинство жене моє, як на пожежу... 



Мовляв, вже достатньо. І час - до дорослих.

А я все від неба чекаю на диво...

Бо це я в люстерку - великого зросту,

а в серці назавжди - маленька дитина...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.05.2014 15:03  віра => © 

гарні вірші

 01.05.2012 09:53  © ... 

Дякую! Рада, що сподобалось...

 25.04.2012 12:01  Ірина Затинейко-Михалевич 

чудовий вірш!!! особливо вразило "Здається, зламаюся навпіл, як крейда.Частинку себе залишу біля дошки... "

 25.04.2012 09:09  Деркач Олександр => © 

Сподобалось

 25.04.2012 08:11  Каранда Галина 

гарно!!!