з рубрики / циклу «про життя»
Хотіла співати - не мала я голосу.
Хотіла літати - та хтось не пускав.
І сипались мрії, як зерно із колосу,
Й ковтало життя мої дні, мов удав.
Отак і жила, в оцій сірій буденності,
Мов квочка ходила між інших невдах.
І раптом, в собі я відчула упевненість,
Бо квочка - то ж курка, а курка - теж птах.
Злетіти у небо не зможу, звичайно вже.
Злітаю ж на сідало легко, під дах.
Якщо подивитись на все з оптимізмом
То я ще й співаю - Куд-куд-ку-дах!
9.08.2012р