Україно моя веселкова
Україно моя веселкова, в вінку із блакиті й пшениць,
Усмішка твоя барвінкова у водах джерельних криниць.
Стежки волошкові в майбутнє лежать серед буйних колось,
Майбутнє твоє і минуле в душі буйним хмелем сплелось…
Сади достигають родючі – черешні, старі яблуні…
Цвітуть чорнобривці пахучі, нагадують казку мені…
Он там, на осонні, лелеки збираються чемно в відліт,
І видно калину далеко, що їх проводжа від воріт.
Вона вже, дозріла і пишна, чекає своєї пори,
Немов подивитися вийшла на сад, на городи, двори…
Вкраїна живе і квітує: і осені, й зими, й літа,
Прекрасна і мудра, й велична, єдина, свята, золота!
Вкраїно моя пишногруда, в намисті з рясних горобин,
Хай щастя повік тобі буде і радість нуртує з глибин!
Я вірю в твою перемогу, бо варті усі ми тепла.
Освітлюй же, сонце, дорогу, щоб світлою доля була!..
м. Ромни, 16.08.12
