Тетяна Чорновіл РОСЯНІ НАСТРОЇ
Туманів росяна навала
Дихнула в душу знов бездумно…
Колись я схоже римувала,
Й виходило так само сумно.
Світанок теплі іскри креше
В ніч, що розтала, необачна.
Щось гороскоп про літо бреше,
Бо знає, що за це я вдячна.
А осінь вже не за горами –
В обман сховалась за півкроку
І прохолодними вітрами
Очам пророчить рос мороку.
Здолати мушу я між нами
Журбу осіннього обману.
Злітаю ввись за диво-снами,
Зливаюсь з подихом туману.
23.08.2012 18:14 Тетяна Белімова => © |
 Справді, сумне римування вийшло! Осінь у спину дихає, не знає, що ми її так не хочемо! |
23.08.2012 17:40 Каранда Галина => © |
 дуже люблю саме отакі Ваші вірші, де присутнє Ваше "я"... бо, попри все, оті наші "я" дуже схожі... |
23.08.2012 15:52 Лідія Яр |
 Дуже гарно. |
23.08.2012 13:53 Оля Стасюк |
 Дуже ніжно, красиво, туманно) |
23.08.2012 12:35 Деркач Олександр => © |
 Гарно, ...а пророчить рос мороку - взагалі супер! |
23.08.2012 12:25 Сашко Новік |
 Гарно і не сумно. Ота осінь за пів кроку не налякала, бо відчулось як щось незворотнє, а оте мужу сприйнялось як вже зроблено. Тож нарив собі тут позитив. На роботі завал, спробую ввечері всім відписать |