Летять роки все за роками
з рубрики / циклу «Про долю»
І старість вже не за горами,
Життя так швидко пролітає,
Куди летить ніхто не знає.
Такі швидкі ті коні вороні,
Що забирають роки молоді,
Вночі і в день вони не сплять,
Немов на крилах в даль летять.
Через весну швидко промчали
І не на мить не спочивали,
У літа трошки забарились,
На сонці мить одну погрілись.
А осінь щиро пригостила
До зими в гості запросила,
Зима тих коней давно чекає,
З коморі срібло виглядає.
Посипле снігом гніді гриви,
І стануть коні зовсім білі,
Далі нема куди спішити,
Вже можна трохи відпочити.
