27.08.2012 18:44
-
875
    
  6 | 6  
 © Бойчук Роман

ПРИСТРАСТІ ХВИЛЯ

Мов  окропом  в  моїх  жилах  кров

Струменіє,  пристрасті  віддавшись.

По  тунелю  пекла  я  ішов

Поруч  із  гріхом,  за  руки  взявшись.

Через  ріки  сповнені  вогню,

Йшов  мостами  із  самої  сталі.

Одяг  стлів,  мене  зробивши  НЮ;

Моє  тіло  гріли  твої  грані

І  здіймався  попіл  від  палких,

Божевільних  твоїх  поцілунків.

Біль  приємний  тіло  збивав  з  ніг

У  судомах  від  таких  стосунків.

Накалялись  пристрастю  до  меж;

В  наших  тіней  виростали  крила.

„В  пеклі  ангели?!”  І  час  не  здоженеш...

ПролИлась  через  вінця  і  накрила

Нас  з  головою...,  (вибухнув  вулкан)...,

Вивержена  хвиля.  Покотилась

Гучна  луна;  із  попелу  туман,  -

Враз  пекло  в  райський  сад  перетворилось.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.08.2012 11:10  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово і пристрасно! В пеклі ангели, а пекло - райський сад... Мабуть так воно й є!

 27.08.2012 19:49  © ... 

Щиро вдячний всім Вам за увагу до вірша. Неодмінно візьму до уваги всі зауваження.

 27.08.2012 19:40  Лідія Яр => © 

Гарно.

 27.08.2012 19:18  Юрій Шеляженко => © 

Love, гаряча, як лава. Захоплює.

 27.08.2012 19:11  Деркач Олександр => © 

Сподобалось, місцями дуже, з ритмом не знаю, з другого разу нормально