Зрадливе кохання
з рубрики / циклу «Про долю»
Стояли удвох ми під калиною,
З тобою була я дуже щасливою,
Весна рясним цвітом всю землю вкрила,
Я тебе вірно і щиро любила.
Я думала вічно весні квітувати,
Тебе я хотіла вічно кохати,
Вже сукню весільну собі я пошила,
Але тебе інша приворожила.
Ти наше кохання навіки зганьбив,
Моє серце каже ти її не любив,
Ти повернувся до мене зимою,
Стала до тебе я льодяною.
Зраду простити тобі не могла,
Любов моя дуже щира була,
Як цвіт весняний вона розцвітала,
Але твоя зрада той цвіт розтоптала.