06.09.2012 13:45
-
1546 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Андрій Гагін

Оберіг

Чи все в цьому світі відтворене з долі.

Зростають плеяди – калини квітки.

Чи кожному в світі написані ролі:

Ніхто ж не читав той сценарій-рядки.


Із неба сьогодні посипались сльози,

Одвічних думок і бажань двійники.

Цей шлях із стежок - не проїхати возом

і очі не витруть землі рушники.


Та все звідусіль і життя й небосхили

Поєднує віра, що в серці живе.

Безкрайнього світу, вбираючи сили,

то в прагненні світла стеббло те криве.


І в небі сьогодні одвічна столиця,

Багато плеяд, як калиновий кущ.

А в обріях світу там сокіл гніздився,

і жеребом стовбур обвив давно плющ.


У світі доріг, ми не знаємо тої,

Щоб завжди вела не торкаючи ніг.

Вже пройдений шлях ми завдячимо долі,

Допоки плекаємо свій оберіг.



2012 р.

Публікації: Андрій Гагін

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.10.2013 00:17  Наташа Максимец 

Реву..... Від щастя, що є такі поети! 

 12.09.2012 12:41  © ... => Лідія Яр 

Дякую! ) 

 07.09.2012 19:58  Лідія Яр => © 

Дуже гарні рядки, особливо другий зачепив, де сльози з неба... 

 06.09.2012 21:44  © ... => Каранда Галина 

Дякую Галино! 

 06.09.2012 21:44  © ... => Деркач Олександр 

Дякую! Приємно!))) 

 06.09.2012 21:44  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую Тетяно!
Є він всюди і в кожному! ))) 

 06.09.2012 17:01  Каранда Галина 

про плющ і жереб - класно. 

 06.09.2012 16:18  Деркач Олександр => © 

Гарно, У світі доріг, ми не знаємо тої, Щоб завжди вела не торкаючи ніг. - ці рядки дуже сподобались! 

 06.09.2012 14:43  Тетяна Чорновіл => © 

Глибокодумна поезія.

Та все звідусіль і життя й небосхили

Поєднує віра, що в серці живе.   -згодна на всі сто.

Як тільки взнати, є в мене той оберіг, чи нема...

Схоже, що я його десь посіяла по дорозі ((((((