Доля як той прокурор...

Доля, як той прокурор, 

прошиває справи нитками.

Сувої сам проколов -

старався своїми руками.

Білими - пару стібків, 

накреслив колючим пунктиром.

Скиглив у зграї вовків

але жив на докір мундирам.

Чорними - навперехрест, 

наче хата горем забита.

Спомин у плачі воскрес - 

з минулого низзю із ниток.

Червоним - шила любов, 

троянди лукавою гладдю.

Долоні ними вколов 

і серце розкроїв на шмаття.

Стежку гаптує вже час, 

готує суддя мені вирок.

Що для мережки припас?

Червону чи чорну із ниток?

Червону - то пожалій, 

вплети оберіг чудотворний.

А ні - в`яжи конвоїр

та очі зав`язуй вже чорним.

с.Шестовиця р.Десна, 18-19.09.2013р.