Анастасія Маража
Неначе крик душі моя мольба!
Але ніхто, нічого не почує,
і так хочеться інколи бува
Щоб ти дізнавсь, що під собою криє
моє кохання і мої думки,
мої страждання і мої страхи!
які так міцно зв язані з тобою
і навіть подихом!... зимою і весною
усе моє єство з тобой і навіть я,
і день-у-день продовжую життя!
10.01.2010 15:52 Суворий |
 Твір - це дзеркало авторських можливостей. Хочеш щоб в них ніхто не засумнівався сам і вичитай твір разів 10, а потім передавай редактору на публікування. |
10.01.2010 15:41 Комарова Ольга => Микола Щасливий |
 Я працювала коректором у видавництві на першому курсі. Марудна то робота я Вам скажу, тому з Миколою не можу не погодитись, що то справа дуже відповідальна і кропітка - коли мені у руки потрапляли наукові статті, викладачів, яких я добре знала, які у мене викладали і які допускали деколи ТАКІ помилки і коли їх було аж надто БАГАТО - в мене аж думка про них змінювалась як про високоосвічених людей. Треба трошки самим дружити з граматикою і стилістикою. Бо те, що переправлять за нас - буде написане уже не нами:) |
10.01.2010 14:56 Микола Щасливий |
 Наша редакція не править твори і не виправляє помилки, ми не газета. Треба у школі краще вчитися. |
10.01.2010 14:47 Настя |
 Може, варто стати мені редактором? (Вибачайте, думки вголос) |