30.09.2012 00:00
-
239
    
  5 | 5  
 © Тетяна Чорновіл

Точка розриву

Точка розриву

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Здригнувся корпус циферблату враз,

І сталось… В мене тут, серед квартири,

Спинившись на числі «двадцять чотири»,

В безмовній тиші обірвався час.


На нуль зійшов у миті кабалі,

Розривом став на графіку кривої,

Скрізь в нульової поділки розвої

Ошкірились овалами нулі.


Нуль повний мрій і нуль про них жалю

Нулі думок лякає пустотою,

Нуль сподівань спливає за водою,

Бо нуль причин сказати, що люблю.


Ну що ж, шепну тихенько й без причин!

Нехай нулі вважатимуть смішною!

Не надивуюсь слова таїною,

Бо знову відновився часу плин…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.07.2016 12:15  Ольга Терен => © 

Цікаво написано про нулі. Особливо про нуль причин сказати, що люблю...

 01.10.2012 00:07  Каранда Галина => © 

Нуль повний мрій і нуль про них жалю

Нулі думок лякає пустотою,

Нуль сподівань спливає за водою,

Бо нуль причин сказати, що люблю.  зачепило...

 мабуть, треба міняти систему відліку!)

 30.09.2012 15:11  Володимир Пірнач => © 

Таке враження що ці два нулі затягнулись на цілу вічність..
Крон в шоці :)
Плюсую.

 30.09.2012 07:29  Деркач Олександр => © 

Така проста умовність - стільки всього в отих нулях, і так поетично...

 30.09.2012 00:19  Лідія Яр => © 

Нулі оті лякають пустотою(жартую) Гарно, цікаво ..але ж час обірваний, то таки не весело..Чи то, може мені о цій порі так здалося...