02.10.2012 21:47
-
261
    
  3 | 3  
 © Антоніна Грицаюк

Дика яблуня

Дика яблуня

Де взялася вона в лісі, нема їй покою,

Росте вона знедолена одна сиротою,

Чому доля її бідну важко обікрала,

Вона кожен день у вітру тихенько питала.


Так хотілося б для неї в садку розцвітати,

Так їй щастя, сиротині, того не пізнати,

Одна стоїть сиротою та й поміж дубами,

Нема сонце, десь високо воно за гілками.


Тільки вітер їй шепоче, тихенько-тихенько,

Не журися, моя люба, ти моє серденько,

Та, як же їй не журитись, як не сумувати,

Не побачить вона світу, тут їй помирати.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.10.2012 22:00  Каранда Галина 

да.... поміж дубами - то важко...