Світ завмер у чеканні обнов

Хтось шукає у втраченім суть,

Ну а хтось - навмання крізь брід

Йде й не бачить - стрімка течія

Вириває й коріння дерев,

Хтось не знає страхів й відчиня

Усі двері, котрі обере.

Вже не чутно у небі "курли",

Дощ змиває сліди облуд,

Понад хмарами горді орли

Подивовано зрять на люд -

Хтось зривається з них у фальш,

Вже йому не ятрить олжа,

Хтось гартує свій дух, мов сталь,

Бо знайшов, де зі Злом межа.

Хтось забув, як тримати меч

І любов оселив в душі, 

Хтось втікає від самовтеч,

Не збагне - хто свої, чужі?...

Сум осінній застуджує кров,Ліс осінній радіє від злив.Світ завмер у чеканні обнов,

Люд принишк у наближенні див...