П Деларош «Портрет графині Шувалової»
Цикл «Французький живопис»
Темні портрети – то диво.
В темряві можна сховати
Душу тривожно-журливу,
Радість із присмаком м’яти,
Добрі пориви і сильні,
Душі, що болісно плачуть...
Тільки величність графині
Чітко у фарбах цих бачу.
Дійсно, вона величава,
Чисте намисто, як роси,
Очі із кольором кави,
Кольору кави волосся.
Дивне зелене каміння
Йде їй лише в позолоті.
Зачіска – легка, як піна.
Золото – чисте, як соти.
Тільки красуня не горда –
Погляд її не холодний.
Байдуже, що на бігбордах
Чорний чомусь вже не модний.
