Вікно, химера-нічка…
з рубрики / циклу «Зоряний пил. Ніч»
Вікно, химера тиха нічка;
Провина, місяця вина.
Майстриня снів вона одвічна,
Свідомо темряві кума.
Лиш пір’я-полум’я літає –
То сірін-вітер – мов злетить.
Вмістився сокіл тихо, скраю,
Мізкує, дивну робить хить.
Та промінь місячний, як холод
Несправжність-ріки, все своє.
І кактус-вязень – в нього голод,
Бере з вікна не віддає.
Химера-нічка начепила
В шибках, проміння океан.
Невже торкнеться до світила
Немов чарівний талісман.
05.10.2012
