Так ніжно цілував листочки сніг.
Так ніжно цілував листочки сніг.
Поламане гілля хилилося до долу.
Зелені усмішки зимових снів,
Зливаючись в міраж стискали горло.
Але ні стогону, ні слова, ні молитв
Із терпких уст не пролунали.
І лиш на відгуки усіх гонитв,
Сльозами спомину торкнули.
І дотик той, жагучий і п`янкий,
Ніс радість із собою й тиху згубу...
Так ніжно цілував листок терпкий,
Холодну смерть свою, але жаданно любу.
