Тетяна Чорновіл Осінні холоди
Сталь холоду осінь
Вплела в неба просинь,
Дрижала босоніж у зимних дощах,
Брела по калюжах
У вітряних стужах,
Стікала багрянцем на глоду кущах.
Ступлю в смуту хитру
Підступного вітру,
О, як же дістали душі дрижаки!
Тремтять про щось губи…
Так холодно, любий,
За осінню в безвість брести навпрошки.
09.10.2013 19:21 Тадм |
 дуже гарно |
10.10.2012 16:29 Деркач Олександр => © |
 Чудовий вірш, а осінь дійсно стає підступною))) |
10.10.2012 14:52 Бойчук Роман |
 Ми або змовилися з Вами, Тетяно, або це збіг обставин. Щойно прочитав Вашого вірша ось цього чудового одразу пасля того як опублікував щось на кштал. Містика!!! |
09.10.2012 21:41 Ірина Затинейко-Михалевич |
 неймовірно...просто неймовірно... |
09.10.2012 20:33 Лідія Яр => © |
 Сумно...але ж це осінь...а для мене вона завжди чарівна і бажана... |
09.10.2012 16:57 Оля Стасюк |
 Дуже трепетно і ніжно. У нас теж раптово похолодало - так не люблю! І хоч би дощ був, отой довгоочікуваний, хай найхолодніший, хай дуже сильний, хай струшує яблука, ламає гілки - тільки щоб був... Ні, небо хмарне, "хмурне", як назло! |
09.10.2012 13:43 Бойчук Роман |
Подих осені холодний, а вірш чудовий, вірш - чудовий! |
09.10.2012 13:40 Каранда Галина => © |
 негайно протопити!) і ніякої безвісті! сидіть тут і нас грійте!)))) |