СУШИТЬ БАБА ГРУШІ
Спомин
Піч баба гарно з ночі протопила,
І кочергою розгорнула жар,
Бо вміла, а до того ще й любила,
Сушити в осінь груші на узвар.
Чекають груші в деках свого часу,
Великі, соковиті, запашні.
Пішли у піч. Помалечку, не зразу
Мудрує баба жар на черені.
Аби лиш шкірка прОдимком взялася,
Тоді вже більше жару підгорта,
Щоб в серці груші медом запеклася
Прив’ялена тягуча доброта.
А за вікном холодний дощик росить,
По шибці тарабанить тут і там.
То в баби осінь грушку з дека просить,
А баба усміхається: – Не дам!
