Зупинись
з рубрики / циклу «а душу вашу люблю над усе...»
Вона пройшла так близько, зовсім поряд.
Лише на мить впіймав її я погляд
Й здалося, що на мене впало небо...
Німе благання
- Йди собі...не треба...
Його, моєї доторкнулась тіні...
Чомусь, у нього вже на скронях іній...
А очі...очі...мов, бездонне небо...
А там благання
- Як же я без тебе?..
Невже, отак, лиш мить і все минеться?..
Невже пройде... невже не оглянеться?...
- Ох очі... очі... їх забути треба...
І треба йти... та треба йти... та треба...
Зупинись! Оглянись!
Дай зустрітися поглядам нашим.
Може, зустріч ця буде назавжди.
Може саме на тебе чекав я
Стільки літ в океані надій!..
Може...саме на тебе чекала
Стільки літ в океані надій....
