Жовтневий вечір
Жовтень, лисом рудохвостим зачаївся у бур’Яні.
Рожевіють на захОді хижі очі полум’яні.
Дожидає він поживу: листя клена помарнілі,
Що гойдаються на вітті, від туману охмелілі.
Нетерпіння і бажання з пащі капотять росою,
Щоб під ранок охоловши, стати срібною ворсою.
Для надійності, тенета насторОжив з павутини,
Поміж будяків убогих й рогозової чуприни…
Приступ вітерця нежданий - лис намірився до лову:
Спину вигнувши курганом, здибив шубу ковилову.
Листя струшене повівом, закружляло плавно в трави,
Жовтень зойкнув в підвечір’я променечком від заграви.
Мов нажахані куріпки, здобич спурхнула над гаєм,
Зірочками уквітчавши небеса над виднокраєм.
06.02.2013 14:40 
