ТУМАН І СОНЦЕ
Туман заплутався в траві.
Його розплутують проміння,
Щоби розсіяти насінням
Його, розвіявши вгорі.
І Сонце зводить сходи в вись,
Котрі ведуть до небокраю.
Туман, заплакавши росою,
По сходах-променях підвівсь.
Та Сонце сяє вже до меж.
Туману видалось замало.
І спраглі промені пускало, -
І випило всі сльози теж.
