КОНВАЛІЇ
з рубрики / циклу «Жіночність. Материнство»
Не плач. Бо квіти важко так страждають,
Вмиваються росою, мов слізьми.
Тим часом ніжно світлом заливають
Промінчики твої щасливі сни.
Не плач. Я знаю, що ще вчора зранку
Ви разом умивалися в росі.
Сьогодні піднялась ти на світанку,
Зустріла сонце... А вона – вже ні.
Вона послужить чарівній людині,
Врятує серце і людське життя.
Вона в букеті, знаю, не загине.
Я знаю точно... Бо зривала я...
Колись бабуся рвала зроду-звіку
Тут трави – й лікувалась вся сім’я.
Тепер нарвала я й зробила ліки,
Як вчила змалку ще мене вона.
Я вірю, що бабуся встане з ліжка
І знов у ліс і до ріки прийде.
Чарівною ж весною тишком-нишком
Твоя сусідка з корінців зійде.
Буде співати щастя у віконці
Для юної, прекрасної весни.
Бабуся буде сяяти, мов сонце,
Конвалії цвістимуть, як завжди.
