Каранда Галина А ми – десь скраєчку цієї галактики…
А ми – десь скраєчку цієї галактики…
Плекаєм в собі свої всесвіти-клаптики,
Стібками пришиєм на дірочки латочки,
Маленькі-маленькі невидимі цяточки.
І знаєм напевне, такі вже ми вперті:
У самому центрі, у цій круговерті
Безмежного світу пульсує ядерце,
Не десь, а точнісінько в нашому серці…
03.11.2012 15:52 Андрій Гагін => © |
 В центр галактики не сильно хочеться - там найбільш імовірно, що чорна діра. Так що нам з "скраєчком" пощастило! |
25.10.2012 19:54 Сашко Новік |
 глибоко. галактично)) |
25.10.2012 19:35 © ... |
всім велике спасибі за відгуки. Наткнулася просто вчора на космічні фото... |
25.10.2012 13:36 Лідія Яр => © |
 Гарно дуже... це ж треба - тут і галактика, і серце...Красиво. |
25.10.2012 12:58 Оля Стасюк |
 Красиво.... Хоча мені часто здається, що я трохи не із цієї галактики. |
25.10.2012 10:48 Тетяна Чорновіл => © |
 Тепло і гарно про серце! |
25.10.2012 10:07 Бойчук Роман |
 Як гарно і зоряно, без жодної згадки про зірки! Браво! Так - усі ми люди-зорі!!! В цьому щось є! ЧУДОВО!!! |
25.10.2012 09:43 Деркач Олександр => © |
 Цікава тема, багата на теорії, фантастичні припущення і повна всіляких парадоксів...десь читав- наше око копія нашої галактики, взагалі Всесвіт як матрьошка, може ми атоми-мікроби-клітини в якомусь організмі... |