Сірі будинки
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Ці сірі будинки – як склепи.
І ми кілька років тому
Свої поховали тут септи,
Занурили в сіру пітьму.
Поховані наші бажання
Лежать зовсім поряд, як в сні,
Аж доки пора відмирання
Не дасть повернутись весні.
Тоді зацвіте розсип степу,
Прокинуться очі землі...
От тільки будинки, як склепи,
Пусті, будуть спати в імлі.
Не йди на цю вуличку тиху,
Де плющ огортає дахи.
У тріщинах стін чорне лихо
Навік забере кольори.
І хоч тут цвіте горобина,
Не вір тим будинкам старим –
У них темні очі дитини,
А в дверях – задушливий дим.
Їм байдужі всі наші лепти,
Бо старість не стерти з лиця.
Ці сірі будинки – як склепи.
Ми тут поховали серця.
