07.11.2012 13:44
-
270
    
  8 | 8  
 © Тетяна Чорновіл

МИТЬ СВІТАНКОВА

МИТЬ СВІТАНКОВА

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Незбагненна мить! Не сивій

В ночі хмарності дощовій,

Бо вже й так моїх дум сувій

Зачекався наказу “Досить!”


Не небесна ти й не моя –

В вирі часу лиш течія,

Та милуюсь тобою я,

Хоч і мряка кінець твій росить.


Сонця сорому налила,

Й зайнялася хмариста мла.

Що в світанні твоїм? Хула?

Чи надії ковток для мене?


Знаю, зникнеш ти за межу,

У минулого суть чужу.

Оберегом лиш збережу

Трепетання твоє знаменне…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.11.2012 22:47  Тетяна Белімова => © 

Пані Тетяна раненько встала, як завжди, щоб із нами своїми враженнями від сходу поділитися! Дякуємо їй за це! Тут трохи й особистого вплелося...

 07.11.2012 19:40  Лідія Яр => © 

Дуже красиво...думам сумним , мабуть, дійсно треба оте "Досить" казати...

 07.11.2012 16:10  Наталя Данилюк => © 

Знаю, зникнеш ти за межу,
У минулого суть чужу.
Оберегом лиш збережу
Трепетання твоє знаменне…-і справді,така трепетна і незбагненна Ваша світанкова мить!Натхненно!

 07.11.2012 14:52  Деркач Олександр => © 

Скільки вже написано про мить світанкову, а Ви всеодно знайшли нові ноти, свіжі штрихи і подали у досконалій, прекрасній формі з філософським звучанням...Чудово!

 07.11.2012 14:34  Каранда Галина => © 

нормально. я дійшла до "досить", почала спочатку...)))) А потім глянула на другу строфу і зрозуміла!) Прочитала вголос - дійсно, класно й просто!) то я турок! ( ну, просто не в смислі так написати просто:))))))))))

 07.11.2012 14:26  Сашко Новік 

Класно) плюс

 07.11.2012 14:16  Каранда Галина => © 

красиво... в римування аж на другій строфі в"їхала, правда))