08.11.2012 00:52
-
322
    
  4 | 4  
 © Таїсія

До самої себе

До самої себе

До самої себе – і мокро, й слизько,

До самої себе – і далеко, й близько,

До самої себе – крізь вітри і терни,

До самої себе – вітер не поверне…

До самої себе – йду я спозарання,

До самої себе – через покаяння,

До самої себе – горами крутими,

До самої себе – через літа й зими.

До самої себе – тихою ходою,

До самої себе – снігом і водою.

Якщо ж заблукаю серед зір і неба, –

Може, хоч на старість я дійду до себе…

                               ***

Лоскоче липень лагідне латаття,

Воно вітає вранішні вітри…

Пливе принцесоверба в пишнім платті,

І так прекрасно – що не говори!


Виблискує вода вином вогнисто,

Повітря пахне піняво-пусте…

Нижу на нитку наживо намисто,

А в серці гордість повниться й росте…


Кажи, красо, кого кому кохати?

Скажи скоріш, сідає сонце спать.

Давно-давно дивуюсь диво-садом,

І слів нема, щоб вголос це сказать…


Люблю! Люблю! Любов ласкає літо,

Душа додому дивиться дарма…

Пливуть в повітрі привиди-привіти,

І вже у душу проситься зима…



м.Ромни, 07.11.12

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.11.2012 04:01  Марія Новогроцька 

Сподобались обидва! Другий, мабуть, більше! А й справді, навіщо Ви їх обєднали?

 08.11.2012 14:33  Сашко Новік 

Гарно, а другий не тільки до самої себе.

 08.11.2012 13:47  Тетяна Чорновіл => © 

Сподобались обидва вірші! Чудова лірика! Але нащо ви їх з"єднали в одній публікації? :))

 08.11.2012 13:12  Наталя Данилюк => © 

Гарно!Перший-філософський,а другий-такий сонячний і співучий-аж променями сипле!

 08.11.2012 11:07  Каранда Галина 

перший дуже сподобався.