Міст
з рубрики / циклу «Задумуючись»
Зупинивши ходу в плюсовій відмітці,
крізь натягнуту сітку погляд небо розграфить,
поділивши нарівно насупленість хмар,
ніби ворон старий в тупиковій гілці,
маневровий тягач гудком своїм кряче
на обридлий йому, самотній ліхтар.
Мірно потягуючи крізь горло пляшки
світле пиво і тугу осінню,
змішані в рівних пропорціях,
не віднайшовши у долі поблажки,
щоб до кінця не упитися тінню,
себе підбадьорю: та що це я!
Щось давно із-за хмар не з`являлися зорі,
небом низьким вони поневолені,
і контактна мережа мов натягнутий нерв.
Перспективою рейок горять семафори,
відмічу місячно-білий - маневр дозволено,
і ЧМЕшка потягне свої п`ять сардельок цистерн,
посуну мабуть і я...
