у Всесвіті ми так собі, дещиця,
сльоза, билинка, крапка, номінал,
планетка "я" в модерновій дурниці... -
ми що завгодно і не ідеал.
та попри все! ми всі кохання діти,
від плоті плоть у таїнстві гріха.
в природі цій нам дихати і жити,
тут рівні всі - і праведник, і хам.
а сенс життя - в житті собою бути
і вірити - десь є Святий Грааль...
та от чомусь перебувають люди
у незмирі, відкинули мораль,
кохання довели вже до абсурду...
чи вибачить нам теє Вищий Суд?..