18.11.2012 13:58

-

223

3 | 3

 © Евгений Марченко

Поглянь, труну якусь несуть,

та щось дрібна така. Мабуть дитина.

Шкода…  Мале а вже для нього домовина.

І щось процесія не надто вже сумна.

 

А що поробиш? Вже таке життя.

І вірно, дитяча вбога домовина.

Та годі нам. Пішли, пішли, пішли…

 

Померла вже любов. Померла у дитячім раннім віці,

Не встигши ще побачити і світ.

І вбога домовина її холодний дім.

Хоч мала жити вона в серці…

 

Зосталася по ній лиш пам’ять,

Та й то забудуть скоро -

Померла ж сиротою та любов…