Осінній лист тихо палав та осінь полонила
з рубрики / циклу «Про долю»
Осінній лист тихо палав та осінь полонила,
Мене забути ти вже зміг, а я тебе любила.
Любила, як тільки могла, душа аж вилітала,
Така вже доленька моя я вперше покохала.
Осінь, гуляє весілля, наречені щасливі усі,
А я пригортаю, цілую, так це лише у сні.
Осінь, гуляє весілля, «Гірко!» кричать молодим,
Мені, мов у люту зиму, зненацька вдарив грім.
Розлюбив, розлюбив - не мучся, не карайся,
Від свого кохання також відрікайся.
Вбий в серці любов, немов гадюку,
Забудь про кохання, забудь важку муку.
Пусти в душу зиму нехай замітає,
Настане весна тоді забуяє.
Прийде кохання ніжне, мов цвіт,
Тоді усміхнеться тобі увесь світ.