17.11.2012 23:47
-
308
    
  2 | 2  
 © Антоніна Грицаюк

Осінній лист тихо палав та осінь полонила

Осінній лист тихо палав та осінь полонила

з рубрики / циклу «Про долю»

Осінній лист тихо палав та осінь полонила,

Мене забути ти вже зміг, а я тебе любила.

Любила, як тільки могла, душа аж вилітала,

Така вже доленька моя я вперше покохала.


Осінь, гуляє весілля, наречені щасливі усі,

А я пригортаю, цілую, так це лише у сні.

Осінь, гуляє весілля, «Гірко!» кричать молодим,

Мені, мов у люту зиму, зненацька вдарив грім.


Розлюбив, розлюбив - не мучся, не карайся,

Від свого кохання також відрікайся.

Вбий в серці любов, немов гадюку,

Забудь про кохання, забудь важку муку.


Пусти в душу зиму нехай замітає,

Настане весна тоді забуяє.

Прийде кохання ніжне, мов цвіт,

Тоді усміхнеться тобі увесь світ.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!