18.11.2012 16:29
-
258 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Толік Панасюк

Поклавши руки на важкого плуга

Поклавши руки на важкого плуга

Поклавши руки на важкого плуга,

не варто обертатися назад,

жаліючи загубленого зерна,

що падає у землю, у свій час.


У чистім полі лише вільний вітер

себе володарем вважає над усім,

і лише скромний будівничий

наперекір вітриськам бачить Храм.


Пройдуть роки, і ті, хто не повірив,

побачать місто мрії мудреця.

Упійманим невільником засвище вітер,

приборкуючи марно вітряка.


А в сівача зійде зерно, орошене сльозою,

як плата за надію і терпіння,

і вже не плуг, а серп ітиме борозною

громадячи дозрілої любові збіжжя.


З’єднавши руки і серця свої навіки

Любов, як дар, пускайте на людські потоки,

і свого часу почекавши трохи,

вона повернеться сторицею до Вас.


Моє вам слово: «Від кохання до Любові –

дорога у ціле життя,

та хто пройшов її, шанований в Народі,

посаджений уже на « Небесах».»



Дрогобич., 2012

Публікації: Толік Панасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.11.2012 21:35  Марієчка Коваль 

Мудро 

 18.11.2012 20:12  Олександр Новіков 

гарно 

 18.11.2012 18:36  Деркач Олександр => Каранда Галина 

а сьогодні щось багато ТУТ на таку тему... 

 18.11.2012 18:34  Деркач Олександр => © 

Чудові, благодатні слова... 

 18.11.2012 16:46  Каранда Галина => © 

дивно, якраз сьогодні ТУТ ссилала людей на вірш ХРАМ Щасливого, там деякі думки з Вашими перегукуються, з першою половиною вірша... а друга - то вже явно весільні віншування) про любов і кохання - класно. хай живуть щасливо!