Лідія Яр
Не йди від мене, осінь золота
Не хочу я прощатися з тобою,
Бо нам же вдвох самотність - самота
І лише смутки те, що звуть журбою.
Не йди! Не йди! Лишися трішки ще.
Дай мені час - я наберуся сили,
Щоб побороть отой болючий щем,
Коли без тебе упаду безкрило...
25.11.2012 17:13 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! |
25.11.2012 14:31 © ... |
Дякую щиро всім за те, що прочитали і за коментарі. |
25.11.2012 14:20 Андрій Гагін => © |
 Дуже гарно! Осінньо-журливо |
25.11.2012 02:52 Деркач Олександр => © |
 Гарно написано...журливо...і не хочеться безкрило падати... |
25.11.2012 02:38 Тетяна Белімова => © |
 Дуже гарно! Так іноді хочеться зупинити мить... |
25.11.2012 01:29 Марієчка Коваль |
 Гарно. Тягнути час,. ну я особисто.. не буду про всіх.. люблю тягнути час, але мужність ще більше втрачаю і біль зростає. Я не знаю, чи в тему пишу, чи правильно розумію, але просто люблю летіти і хай все летить, тоді не встигаєш розпізнати пастки, біль. Це так, як швидко пронести руку над вогнем, й нічого не відчути. А сила повинна сама десь братися по ходу діла)) |
25.11.2012 01:04 Каранда Галина |
 гарно |