Осінь до мене підкралась зимою
Осінь до мене підкралась зимою,
Коли день за днем в безтурботнім покої
Я знову в свій бункер пірнув з головою.
Здавалось, не так все: не так і погода,
Й нагадує кожна людина урода,
Ще й в дзеркалі скалить огидна істота.
Транквілізатор танцює в крові з алкоголем,
В знущанні над тілом і так дуже кволим,
І разом з моїм розгорівшимся болем
Розмелює знову на порох кістки,
Розриває знесилені м`язи в шматки,
Перетворює сни на смертельні пастки,
Заповзаючи в мозок голодними псами,
Стискає горлянку старими шляхами
І неба труну забиває цвяхами.
Київ, 29.12.2017
