20.10.2012 17:15
-
457
    
  7 | 7  
 © Андрій Гагін

Садок

з рубрики / циклу «Це моя Батьківщина!»

Умістився безмежний в долині садок:

Яблуневі пальмети, і айвові крони.

Серед віт молодих  вже не знайдеш рядок

і призначення завжди єдине, відоме.


Тут дерева всі різні: високе, криве;

Одне тягнеться вгору, а інше у боки.

І щаслива в осоті, там вишня росте,

А із іншої рана виточує соки.


І грушевої величі вкраплення в сад;

Стиглі сливи зросли, чи цвітуть і вітають.

Як якесь одцвіте - тих обтрушує град;

Неповторно колюче, чи з теплого краю.


Кожен рік не одне вже давало плоди,

Інше тихо лиш з вітром шумить, розмовляє.

Комусь хочеться більше і сонця й води,

Ну а терену, й так все здавалося раєм…


Порівняння, надії? – Ні! Просто садок.

Лиш маленька частина, це рідного краю:

Для краси, для смаку, або просто думок.

Найщиріший і рідний, завжди зустрічає.



08.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.10.2012 21:41  Тетяна Белімова => © 

Як гарно! Як щемливо й зворушливо Ви все описали! Й висновок такий правильний увінчує поезію!

 21.10.2012 15:33  Лідія Яр => © 

Як завжди про таке буденне і так гарно...

 20.10.2012 23:28  Бойчук Роман 

Як гарно. Одразу згадався рідний вдома садочок!!!

 20.10.2012 20:41  Тетяна Чорновіл => © 

Тема саду, який дає свої плоди дуже чудова! І гарно подана :))
Терен люблю. Якось варення варила. А тернівка, кажуть, просто клас!!!

 20.10.2012 19:40  Віктор Насипаний => © 

і ми такі, як ті дерева...

 20.10.2012 19:23  Деркач Олександр => © 

Гарно... мені подобаються дерева які в боки ростуть, мабуть тому що я теж не люблю вгору, все в різні сторони тягне...

 20.10.2012 19:22  Каранда Галина => © 

Ну а терену, й так все здавалося раєм… супер...