...і чому я, чому відпустив?..
і мене відпустила чому ти?..
ні "прощай" не сказав, ні "прости" -
лише погляд, обійми і смуток.
відчайдушно вдивляюсь у світ,
опускаючи руки додолу... -
з чого створено вічності мить,
якщо все там вирішує доля?..
з чого створено подих і сміх
і очей твоїх погляд бентежний?
і чому я до тебе не зміг
доторкнутись ніяк, обережний?..
з чого створено пласкість небес,
що проліг між тобою і мною?!. -
і до вуст твоїх, і до перс
я не зміг дотягнутись рукою...
з чого створено хвильку буття,
що токоче, гойдається, цока
і закидує час в небуття
як звичайний спустошений боклаг?..
