на ганку сиджу, не спиться.
курю самосад міцний.
слухаю ніч в нічницю,
подих зимушній і злий.
косарь вже явив у небі
алмазами шитий стрій -
має великую кебу
красити чорний сувій.
і сяють яскраво зорі,
бо місяця щось нема.
лампочка тьмяно у дворі
дивиться - де та зима?..
в саду заскрипіла хвіртка,
на стайні ледь шурхнув дах,
стукає щось-то об віра,
наче питає - хто там?
в полуніч - ось! - крикнув півень
і знехотя дзявкнув пес.
вЕрба шумнула за хлівом,
геть відганяючи жєс...
у темінь стрільнув недопал.
така вже в цю ніч нудьга!
піду до хати. до того ж,
зовсім замучила зга.
