двовірш
1.
сьогодні так зимно! зимно,
самотно надто мені.
підходжу до піаніна
і клавіши тнув сумні
я мерзлими пальцями, стиха
нашіптуючи слова -
що ти моє горе і втіха,
неслава і долі глава,
що вирвати як сторінку
не в силі, душа болить...
...який же я просторіка -
як високо нота звучить!..
навіщо, не знаю, згадав я
тебе у ці зимні дні,
коли сніговійниць зграя
за вікнами і в мені.
завії і виють і свищуть,
і креслять твій обрис на склі...
згадав я тебе навіщо,
що в тому мені взагалі?!
життя нас давно роскидало,
роскинуло в різні боки.
а я все чипляюсь невдало
за ті промайнулі роки...
сьогодні так зимно...зимно,
самотно надто мені.
підходжу до піаніна,
акорди беру сумні.
2.
надвечори співай сумних пісень,
о, заметіль, мені біля каміну -
нехай собі у спогади полину
і грітимуся тим я увесь день.
але ніщо з душі не зніме біль...
камін жаркий гудить аж у зітханні.
як лабіринт, блукає де кохання,
ці креслення на склі... О, заметіль!
яви мені з минулості очей
її чарівний і веселий погляд,
тендітної руки неспішний порух
і стан тонкий, і обриси грудей...
і вензеля виводь на склі поспІль -
в них пристрасті слова, слова кохання,
чуттєвий шепіт і печаль прощання,
душі моєї зледенілий біль... -
шуми, співай мені сумних пісень...
...................................................
...із келихом в руці я буду слухать,
як за вікном ридає завірюха...
тепло у серці слабне день у день.
