Так важко йти від тебе, хоч ти й не тримаєш...
Обійми розкриваєш, як на хрест.
Та пригортаючи до себе, не кохаєш,
Й цілунок твій - мої рятунок й смерть.
Лікуєш розум й раниш мені душу, -
Від болю того сп"Янена вона.
І з кожним разом глибше й дужче
Я падаю в обійм твоїх безодню. І вина,
Міцніш од вуст твоїх я не пила.
Твій погляд гострим лезом в серце.
Й болить мені нестямна самота,
Й весь світ на болем тим мені сміється...