Тетяна Чорновіл ЯБЛУЧНІ СНІГИ
Коли з безсніжжя зміг садок зітхнути,
Пишаючись в заметах снігових,
Від вітру з гілки яблуко забуте
Скотилося в пухнастий білий сніг.
Вбирає очі дивовижа плоду
На тлі іскристих кучугур зими,
Достиглу провокує насолоду,
Благає, молить трепетно: – Візьми!
Любове, звабу яблучну червону
Ятриш для чого в сподівань снігу?
Іду в твій Храм, стою біля амвону,
Чеснот священних черпаю снагу.
07.12.2012 01:27 Наталя Данилюк => © |
 Ого!Вражена такою яблучно-сніговою вишуканістю!Додаю у вибране!Така лірика - насолода для душі! |
06.12.2012 23:03 Лідія Яр => © |
 Дуже красиво... |
06.12.2012 01:23 Марієчка Коваль |
 Гарно. Да... От дивлюсь на цю картинку і думаю... от воно завжди так в нас, юкраїнців, залишається щось одне із тисячі, таке уже стає досконале, світиться просто, і обов язково тобі, саме тобі, хочеться його затащить собі в кошик.. а не залишить отак просто комусь...або просто не чіпать... ну я про щедрість тут... про відсутність зухвалості,.. щось подумалось про це... |
05.12.2012 23:49 Микола Чат => © |
 Розкішні рядочки!!! |
05.12.2012 23:14 © ... |
:)))))))))) Дякую всім за відгуки! Але гляньте, як цікаво виходить! Писала вірш про те, що ситуація спокушає мене! :))))) |
05.12.2012 22:06 Сашко Новік |
 гарно. в останньому правда не одразу вловив перехід на любов) |
05.12.2012 18:39 Ем Скитаній => © |
 підтримую Олександра тут, щодо спокуси...а віршик дійсно, просто чудовий! |
05.12.2012 18:37 Бойчук Роман |
 Але в же й вмієте спокушати!) Гарний вірш! Аж запахло яблуком!) |
05.12.2012 18:01 Деркач Олександр => © |
|
05.12.2012 16:37 Каранда Галина => © |
 гарно... десь я вже у Вашому снігу яблука бачила:)))))) |
Достиглу провокує насолоду,Благає, молить трепетно: – Візьми!)))) Євине плем`я, знову за своє!!!))))