Зимовий іней
я бачив як іней зимою
упав на дахи сивиною;
а ще - під замерзлим туманом
сади у квітОчках оманних
і вмерзлі в дороги-стежинки
веселки, кришталем сніжинки -
кришталики ті на віконцях
мов іскри від місяця й сонця;
а ще - як на білому тині
мов коси із гОлочок іней;
я бачив травинку пригнуту
вагою льодового смутку
й забуту, не зрізану квітку
під інеєм, всю у лелітках;
город, ледь притрушений снігом,
в вуальці з-під інею дихав;
світилось і сяяло поле
у рійдузі до виднокола... -
я все те побачив на ранні,
зимовим світанком в тумані.
по інею йшов у задумі...
так затишно бУло і сумно.
