Від удару
Від удару у спину, впадеш у траву зелену,
Це у третьому класі, штовхається, граючись - друг.
І з розбігу зірвеш ніжних паростків цілу жменю,
Через довгі роки, сміх дитячий іще не вщух.
Від удару в обличчя - червоні з’являються плями
І схвильоване серце вистрибує майже з грудей.
Просто вперше відчув насолоду кохання - вустами
І лишились позаду веселі ігри дітей.
Від удару у центр маленького, теплого світу,
Коли бризки надій, розлітаються, тануть, як дим.
Це лиш привід - піднятися й напрямок руху змінити
І не бійся сміятися й бути для когось смішним.
м. Кривий Ріг, грудень 2012р
