21.12.2012 13:57
-
302
    
  1 | 2  
 © Наумець Світлана

Мій час іде

Мій час іде
У кожного своя ціль та призначення в цьому житті

Мій час іде, моє життя біжить

Ще рано висновки робити

Але в якусь маленьку мить

Мені так хочеться просити

Ні, не просити, я сама

Збудую дім, де море поруч

Нехай сини зростають в нім

Ми долю створюєм власноруч

Я буду долю будувати

Немов казковий білий замок

Щоб щастя там могло гуляти

Та просинатись спозаранок

Щоб погляд ніжний й теплота

Коханих, рідних рук зігріли

Ні злоба, а ні самота

По коридорам не ходили

Я буду долю будувати

З веселки оберіг сплітати

І з радістью майбутній день

В життя щасливе зазивати.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.12.2012 16:37  Ем Скитаній => © 

чудови віршик, цікавий...тільки оте "...посмішкой..." пройшлося по душі якось жорстко.

 21.12.2012 15:47  Деркач Олександр 

Медики в основному прагматичні циніки))) а тут такі мрії...

 21.12.2012 14:30  Тетяна Чорновіл 

Успіхів Вам.