Бойчук Роман Згущені фарби
Як добре було б вміти, коли треба -
На камінь перетворюватись: в час,
Коли хтось фарби згущує круг тебе,
Коли себе не бачиш в їх очах.
Скотився би камінчиком у воду
І слухав би розмови німих риб,
Чи просто би лежав десь біля броду:
З чагарників дивився б догори.
А зрештою - така наша природа:
Випробування різні у житті...
Однаково...: на дні, чи біля броду -
За спиною все ж гуснуть фарби ті.
31.01.2013 17:15 Влада Літовська => © |
 Дуже талановито!!! |
27.12.2012 15:23 Сашко Новік |
 я оце сюди не заходив бо з назвою нічого не міг зробити. побачив слово згущене і все, не фарби, а молоко))) а так цікаво, |
27.12.2012 13:29 Тетяна Белімова => © |
 Молодець, Романе. Бачу, хоч у чомусь моя вчорашня вилазка була недаремною. Світобачення цього твору ясне й зрозуміле, може, трохи скаламучене тою червоною моєю фарбою. Щира мова цієї поезії дуже імпонує. |