28.12.2012 18:28
-
348
    
  8 | 8  
 © Лідія Яр

Чому ж, так боїмося ми любити?...

Чому ж, так боїмося ми любити?...

Чому ж, так боїмося ми любити?...

Чужу людину, друга, цілий світ?...

Слова ласкаві, ніжні говорити

І душу відпускати у політ?...


Чому ж, ми злість в обличчя, мов помиї,

Так легко можем вилити комусь.

Дарма, що каменюкою на  шиї....

Але ж не боїмося ми... чомусь...


Бог - є любов... І світ цей для любові.

Якби ж це зрозуміли... хоч на мить...

І замість зла любов послали в слові....

Чому ж, так боїмося ми любить?....



28.12.2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.12.2012 13:22  © ... => Деркач Олександр 

Якби ми знали, наскільки ми беззахистніші в своїй злобі, чим у тій слабкості(любові).... Дякую щиро...

 30.12.2012 13:14  © ... => Бойчук Роман 

Дякую Романе...

 30.12.2012 10:44  Деркач Олександр => © 

Гарний вірш...любов це відкритість, а відкритість беззахисна, і люди бояться показатися слабкими, бо певно не раз усі обпікалися...замкнуте коло

 29.12.2012 11:29  Бойчук Роман 

Любов -тема вічна! А от слова любові - на правду рідкість чим день...На жаль! Чудовий вірш!

 28.12.2012 20:13  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую Вам, Таню...Гарне фото. ...і Ви, як завжди така усміхнено-щаслива....

 28.12.2012 18:55  Тетяна Белімова => © 

Ви дуже гарно розкрили тему любові, пані Лідіє! Можна простими словами без напиженої високопарності написати про любов. Мабуть, ми не лише боїмося любити, але й також видатися простими й зрозумілими. Ховаємося за нагромажденням безглуздих слів.

 28.12.2012 17:56  © ... => Каранда Галина 

Дякую Вам Галинко.

 28.12.2012 17:54  Каранда Галина => © 

золоті слова.