03.01.2013 18:53

-

322

4 | 5

 © Ців`юк Марія

Жінка

Чи може жінка бути завжди горда?

Чи може завжди плакати вона?

Не може, бо робить те і інше одночасно.

А ще кожна сльозинка і ридання створені із піднятою головою.

Так так,  лише вона невимовна гординя,

Може давати сльози у відчайдушній перемозі,

Лише вона таке робити взмозі.

І більш ніхто. Жінка-кохана, а може жінка-мама.

Вона може любити й віддавати,

Усе що є, натомість так нічого і не взяти,

Наче забути що віддала, наче забути що без серця вже живе,

Бо все віддала, те що їй належне було, те що усередині ревно берегла.

Чому вона така, створена Богом для страждання,

Для відчуття відваги й сили, коли вже сил немає,

Коли так сильно віє вітер, коли морозить світлий день зимою,

Вона без одягу іде вперед, не зупиняючись.

Може зустріне когось по дорозі…

Того хто зрозуміє, обніме, поцілує й збереже,

Збереже навіки, зігріє серце у руках і їй віддасть.

Це буде, бо це жінка! І хто б вона не була, вона це заслужила. Віддайте їй усе…