Не дивися на мене, слабку і смішну...
Не дивися на мене, слабку і смішну,
ні про що не питай, не ховай у обійми.
Силоміць не тягни в безтурботну весну,
бо судилось вернутись у змучену зиму...
Не сварися за сльози, що знову з-під вій
і на кривдника ніж не гостри привселюдно...
Про майбутнє п`янке обережніше мрій,
бо зі мною ніколи не трапиться чуда...
На холодних долонях між ліній зім`ятих
загубилося щастя, маленьке, змарніле...
Я уперто в істериці: "Годі шукати!"
А сама самовіддано казки хотіла...