Січневе світання
Дражнить сонце, між хмаринок
Визираючи промінно.
Лози в кришталі ворсинок,
Прихилилися уклінно.
Розтинає дзвін церковний
Блискотливу неосяжність.
Вітер, пил здійма коштовний,
Як позов на антуражність.
Той, плоїться мов зміюки
На ставищі задубілім.
В очерет вплітає руки,
Що сопе у сні вицвілім.
Колесо млина вцимбалить
Переливами бурульок.
Білогриво дим повалить
Із пічних копчених люльок.
Порідниться з табунами
Скакунів хмаринок бистрих…
Тінню промайнуть ланами,
Крупи рисаків перистих.
